Втратити матір... твій провідник, твоя сила крізь кожну бурю... це біль, який слова ніколи повністю не втримають. Вона залишає порожнечу в серці, яку здається неможливим заповнити. Але навіть під вагою цієї втрати я тримаюся за щось глибше... спокій від усвідомлення, що їй більше не боляче. Більше ніяких страждань, ніяких скорбот... лише любов, світло і вічна радість. Я знаю, що вона знову цілісна, жива так, як ми ще не можемо зрозуміти, і радіє на небі. Вона не просто жила... Вона навчала. Завдяки своїй подорожі вона показала нам, як насправді виглядає стійкість. Як відчувається сила, коли все важке. Що означає мати непохитну віру, навіть у найважчі моменти. Вона боролася за добру боротьбу... і вона ніколи не відпускала свою любов до Бога. Це те, що житиме в нас, діти. Дякую всім, хто звернувся... Послання, дзвінки, квіти, молитви. Ти нагадала мені, що я не одна в цьому. Що так багато з вас розуміють таку втрату... Які теж його носять. І в цьому є комфорт. Бог справді ставить правильних людей у твоє життя саме тоді, коли вони потрібні... щоб підтримати тебе, сидіти поруч у болі і нагадати, що навіть у горі ти ніколи не самотній. 🙏🏽🕊️